Юрій Мушкетик. ЯСА.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61
р. не була марною. Своєю боротьбою вони наблизили час визволення й возз'єднання всіх українських земель в складі Російської держави
Роман Ю. Мушкетика «Яса» — художній твір, а не спеціальне історичне дослідження. На його сторінках діє чимало персонажів, народжених творчою уявою автора. Виписані вони із знанням історичних обставин, у яких природно розкриваються характери, психологія героїв тієї епохи. Очевидно, не слід дорікати письменнику у подеколи хронологічних зміщеннях окремих подій, певних термінологічних неточностях тощо, адже він створив загалом довершену, правдиву картину суспільно-політичного життя українських земель другої половини XVII ст. Справжнім героєм його твору є народні маси, представники яких — Мокій Сироватка та Лавріи Перехрест — уособлюють основну продуктивну силу тогочасного суспільства. Вони зі зброєю в руках захищали свою землю від ординських і польсько-шляхстськнх феодалів, виступали проти власних визискувачів. Мокій Сироватка й Лаврін Перехрест, не вагаючись, жертвують своїм життям задля спокою і щастя рідного краю. «... Батьківщина... лише одна. Тільки потурнак може міняти її на чужинську» — ось лейтмотив їх життя і боротьби. А хіба лише їх? Так думали і з цими словами вмирали мужні захисники Ладижнна й Умані, учасники походів на Кримське ханство й турецькі фортеці. Героїкою боротьби українського народу з іноземними загарбниками та ідеями патріотизму проникнуті всі сторінки нового роману Ю. Мушкетика «Яса». І в цьому його непересічне значення.
Валерій Смолій,
доктор історичних наук.
[1] Акинджі — нападники, нерегулярні летючі татарські загони (тур )
[2] Так турки називали Александра Македонського.
[3] Езан — заклик на молитву (тур,).
[4] Муфті — первосвященик магометанського закону (тур.).
[5] Що я написав — те написав (лат.)
[6] Спагії — вершники (тур ).
[7] Сердар, сердарах — головнокомандуючий (тур.).
[8] Секбанбаші — вищі офіцери регулярного війська (тур.).
[9] Джебеліх — вінсько, що вели за собою феодали (тур.).
[10] Силяхуар-ага—чиновник, що возив шаблю султана (тур.).
[11] Лист написаний 1678 р., одначе мовиться в ньому про події 1674 р., тому автор вміщує ного в оповіді після ладижннської оборони.
[12] Фірман — указ (тур.).
[13] Антецесор — попередник (тур.).
[14] Фарсах—міра довжини, 4 км (тур.).
[15] Кибла — напрям на Мекку (тур.).
[16] Передмістя Адріанополя.
[17] Селямлик. - чоловіча половина будинку (тур.).
[18] Асесбаші — вищий чин у яничарському війську, виконував також поліційні функції (тур.).
[19] Бір аллах — бог єдиний (тур ).
[20] Гелійор — йти (тур.).
[21] Беса - не забувай про звичай гостинності (тур.).
[22] Кьопек—собака (тур.).
[23] Юрю! — Проходь (тур.)
[24] Улу-Дениз — Гниле море (тат.).
[25] Ізор — сукня з двох шматків полотна (тат.).
[26] Яйла — гірське пасовище (тат.).
[27] Гяур оглу — християнське кодло (тат.).
[28] Тум — народжений в неволі від невільників християн (тур.).
[29] Каймакам — управитель округи (тур.).
[30] Рогожа з молодої липи.
[31] Пелікани.
[32] Шаріат — релігійне право мусульман (тур).
[33] Бісмілла — в ім'я аллаха (тур.)
[34] Вай кьопек! — От собака! (Тур )
[35] Йок — ні (тур.).
[36] Акты ЮЗР, т 12, с 102, 113, 527, 682
[37] Апанович О. М. Запорозька Січ у боротьбі проти турецьке татарської агресії 50 — 70-ті роки XVII ст. — К, 1961, с. 34, 35
[38] Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко - славный кошевой атаман войска запорожских низовых казаков. — СПб., 1894, с. 5, 10.
[39] Історія Української РСР. — К., 1979, т. 2, с. 91.
[40] Акты ЮЗР. — СПб., 1875, т. 8, с. 218—220.
[41] Історія Української РСР, т. 2, с. 94—95.
[42] Звичайно, слід мати на увазі, що І. Сірко був представником козацької старшини. Йому належали хутори на Слобідській Україні, млини й будинки на Лівобережжі, велика пасіка на Запорожжі.
[43] Цит за Анапович О М Запорозька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії. 70-ті роки XVII ст. — К , 1961, с. 247
[44] Акты ЮЗР, т 12, с. 260
[45] Там же. т 9, с. 355
[46] Там же, т 11, с. 419
[47] Там же, т 12, с. 389
[48] Борисенко В. И. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. — К, 1986, с 73, 123, 130, 156
[49] Там же, с 73, 191
[50] Крестьянская война под предводительством Степана Разина. Сборник документов. — М., 1954, т. 1, с. 73.
[51] Там же, с. 155.
[52] Там же, с. 132.
[53] Стецюк К.. Вплив повстання Степана Разіна на Україну. (З історії спільної боротьби російського і українського народів проти феодально-кріпосницького гніту). — К., 1947, с. 75, 86—91
[54] Крестьянская война под предводительством Степана Разина, т. 2, ч 1, с. 237
[55] Там же, т. 2, ч. 2, с. 101.
[56] Крестьянская война под предводительством Степана Разина, т. 2, ч. 1, с. 201
[57] Див- Троицкий С. М. Самозванцы в России XVII—XVIII веков. — Вопр. истории, 1969, № 3, с. 134—139.
[58] Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко - славный кошевой атаман войска Запорожских низовых казаков. — СПб., 1894, с. 44, 49.
[59] Летопись Самоила Величка. — К., 1851, т. 2, с. 497.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61