Ми раді вітати всіх на сайті віртуального клубу українських термінознавців та термінотворців!

Термінолоґічний вибух в Україні, викликаний державним статусом української мови та економічними потребами молодої держави, зумовив значною мірою некеровану ланцюгову реакцію творення різних словників. На жаль, у цій потрібній справі бажання не компенсує серйозного браку досвіду. До цього процесу долучаються не лише фахівці, лінґвісти, але й просто патріоти-аматори. Що не автор, то окрема концепція або відсутність усякої. Результати полярні: з одного боку, продовжують з’являтися словники-метелики, де шляхом вже традиційного калькування «перелицьовуються» російські терміни на ніби український лад, з іншого боку, на прилавках книжкових крамниць з’являються друковані претензії на реставрацію давно забутих діалектизмів, оказіоналізмів, штучних витворів, автори яких користуються гаслом «Аби лише не так, як в інших!». Справді, формуючи українські терміносистеми, ми повинні орієнтуватися на власний фундамент, але знову ж таки мусимо пам’ятати, що творимо словники не лише для бібліотек, але й для сьогоднішнього широкого вжитку, де останнє слово залишається за споживачем, фахівцем, де не останню роль відіграє традиція, орієнтована на повноцінну комунікацію, взаєморозуміння між фахівцями як однієї країни, так і на міжнародному рівні. Хуторянські чи патріархальні потуги, хоч і віддають романтизмому сфері термінолоґії можуть завдати непоправної шкоди на шляху становлення вітчизняної науки та техніки

Автори водночас намагалися перебороти притягальну силу стереотипів, котрі розроблялися та нав’язувалися протягом останніх десятиліть. Без сумніву, доцентрові тенденції в Радянському Союзі проявлялися не лише в економіці, але й у сфері лінґвістичної діяльності, надто в процесах термінотворення. Не принижуючи певної ролі російської мови як посередника в міжмовних контактах, з одного боку, та критично оцінюючи значну односторонність українсько-російської мовної інтерференції, з іншого, зазначимо, що російська мова «подарувала» разом із новими термінами з інших мов чимало огріхів суб’єктивного характеру. Мали місце, наприклад, явища невдалого калькування, штучного відходу від усталених зразків для більшості європейських мов, наявності лакун (пропусків) у терміносистемах, конструювання термінів-монстрів тощо. Якщо до того ж взяти до уваги відсутність принципів стандартизації та власне стандартів на українські терміни, то стане зрозумілою ситуація, коли російські стандарти перетворювалися на своєрідне ложе Прокруста для українських (і не лише українських) терміносистем, в результаті чого нерідко подибуємо покручі з погляду норм української мови, її культури, орфоепії і т.п. До речі, ми глибоко переконані, що сьогодні не слід поспішати зі стандартами на терміни, цій справі має передувати формування багатомовних тлумачних термінолоґічних словників.